Катеринюк Вікторія Іванівна

Шкільний психолог, соціальний педагог

Проблемна тема

Психологічні можливості корпоративної культури педагогічного колективу у формування освітньо-розвивального середовища гімназії.

 

Шинкарук Любов Анатолівна

Шкільний психолог

Проблемна тема

Психологічні можливості корпоративної культури педагогічного колективу у формуванні освітньо-розвивального середовища гімназії.

 

ПОРАДИ БАТЬКАМ, ДОРОСЛИМ І ВИХОВАТЕЛЯМ

Готуємося не до школи, а до життя

Більшість батьків вважають, що у підготовці дитини до школи головне – навчити її рахувати і читати хоча б склади. Це, звичайно, може значно полегшити подальше засвоєння нею освітніх завдань, але дорослим потрібно пам’ятати,  що малюка слід підготувати насамперед до нових умов життя.

Отож, перед батьками, дорослими і вихователями стоїть важливе завдання – допомогти маленькій людині оволодіти наступними життєво важливими речами.

1.            Любов до себе – найбільш фундаментальна з усіх здібностей. Доки особистість не буде здатна цінувати власне життя, вона ніколи не стане дієвою, тобто не зможе реалізувати свої можливості. У малюка, котрому постійно кажуть, що він поводиться погано, розвивається неприязнь до себе, що більше, ніж будь-яка інша психологічна проблема, заважає навчанню і життю.

2.            Спілкування за допомогою слів, тобто вміти пояснити свої вчинки, що в подальшому сприятиме налагодженню контактів з іншими. Дитина, яка зможе спокійно і невимушено розповісти про власні почуття, вже оволоділа здібностями, котрі відкриють у подальшому перед нею шлях до свободи, щоб думати, цікавитися, навчатися.

3.            Цікавість – малюкам притаманна природна інстинктивна допитливість. Батьки, відповідаючи на численні запитання (Чому приходить зима?.. Як падає дощ?.. Звідки береться сніг?..)  «Я не знаю», «Я зараз зайнятий» тощо, відбивають у дитини потяг до здобуття знань. Дорослим слід заохочувати цікавість, допомагати знаходити відповіді, сприяти розвитку в малюка інтелектуальних здібностей.

4.            Не боятися невдач – важлива умова дорослішання. Правду кажуть – на помилках добре вчитися. Щоб навчитися чомусь, малюк не повинен боятися припускатися помилок, навіть невдач. Дітям потрібно допомогти зрозуміти, що навчання – довготривалий, повільний процес проб і помилок.

5.            Довіра до дорослих. Дошкільня повинне довіряти батькам, вихователям, учителям, якщо йому потрібно зосередити увагу на навчальних завданнях.

6.            Думати самостійно – до пяти років дитина повинна мати власну думку. Цій здібності дуже легко навчити – просто треба заохочувати своє чадо в тому, щоб воно висловлювало власне судження, не боячись гніву чи покарання.

7.            Знати, в чому можна покластися на дорослого. Довіра до старших нерідко полягає в тому, щоб дитина знала, коли їй потрібна допомога, а також вміння попросити про неї.  Необхідно пояснити дітям, що дорослі хочуть бути їм друзями, здатні допомогти їм, не поводячись з ними як із маленькими,  можуть зрозуміти їх світ.

       Не менш важливо  в підготовці дитини до школи є психологічна готовність до здобуття знань, а також мотивація – для чого потрібна школа, освіта тощо.

                   Психологічна готовність дитини до навчання оцінюється багатьма критеріями, головними ж є насамперед її загальний розвиток, тобто пізнавальні процеси, зокрема пам’ять, увага та інтелект у цілому; уміння довільно управляти собою – дошкільня має хорошу пам’ять, вже вміє переключати увагу, але довільно управляти ними, а також зосереджуватися якийсь час на тому, що не викликає інтересу, йому складно. А це вміння вкрай необхідно виробити до моменту вступу до школи; виховання глибокої психологічної мотивації, яка спонукатиме до здобуття знань.

В підготовці до навчальної діяльності слід враховувати і психічний та емоційний розвиток, а також вік дитини (повну кількість років і навіть місяці). У шестирічному віці більшість дітей фізично і психологічно готові починати навчальну діяльність, хоча, звичайно, є різні випадки.

Навчання і виховання у сучасних закладах освіти ґрунтуються на гуманістичних принципах. Тому кожен вчитель повинен знати можливість учня, його потреби, усвідомлювати, що дитина – це окремий світ, індивідуальний і неповторний. Йдучи до школи, більшість шестирічок вміє писати, читати, рахувати. Але психологи ставлять на перше місце здатність першокласників до контакту, вміння спілкуватися з однолітками, дорослими, вчителями, яке сформувалося вдома, у дошкільному закладі, а також заклалося спадково. Якщо в дитини їх немає, це викликатиме труднощі в подальшому.

             Підготовка дитини до школи, як це не парадоксально звучить, починається від народження, адже головне завдання сім’ї – виховати особистість, готову не тільки до навчальної діяльності, а насамперед до життя. Деякі батьки рано починають займатися з дитиною за спеціальними розвиваючими методиками. Але хочу застерегти таких батьків: не ставте занадто високих вимог, дотримуйтеся «золотої середини», щоб не сформувати в дитини якихось негативних установок.

              Для того, щоб визначитися із програмою розвитку своєї дитини, перш за все, пропоную звернутися по допомогу до фахівців – кваліфікованих психологів, які разом із батьками оберуть найбільш оптимальну систему розвитку, виховання і підготовки до навчальної діяльності. Якщо виникне потреба,  можна звернутися за консультацією до дитячого психіатра.

              Щодо типових помилок у вихованні. У деяких сім’ях батьки свідомо лякають дітей школою, мовляв, там з тобою не будуть гратися, будь самостійнішим і так далі. В результаті в сина чи доньки виробляються негативні установки. Вони відчувають страх, тривожність. Деякі батьки навпаки – сприймають перше вересня, як якусь надзвичайно урочисту і значущу подію, роблять подарунки, надмірно хвалять дитину. Але часто діти не виправдовують усіх сподівань, розчаровують своїми вчинками. І результат той самий – несприйняття школи дитиною, тривога, страх, небажання вчитися.

                Побажання батькам, чиї діти цієї осені вперше переступають поріг школи – насамперед слід самим  уяснити і допомогти зрозуміти своїм дітям, що школа – це новий період у їхньому житті, де так само цікаво і захоплююче, як удома чи в дитячому садочку. Не вимагати від свого чада швидкого досягнення високих результатів, більше хвалити, навіть за незначні успіхи. Не забувати повторювати, що любите сина чи доньку, незважаючи на невдачі і погані оцінки. Разом із першокласником радійте всією сімєю.

Навчатися, спілкуватися і жити дитині буде набагато легше, якщо в неї не залишиться незадоволених у ранньому дитинстві потреб. Тож батькам варто докласти максимум зусиль, щоб сім’я для малюка була і залишалася найбільш спокійним і надійним місцем на планеті, адже це його дім, його фортеця. Саме тут він має почуватися захищеним, тут його розуміють, підтримують, люблять. Все те хороше, чому дитина навчиться в дитинстві, вона візьме з собою у доросле життя.


Поради батькам

Принципи спілкування з конфліктними та агресивними дітьми:

N - Стримуйте бажання дитини провокувати сварки з дітьми.

N - Не прагніть припинити сварку, звинувативши іншу дитину в її виникненні, намагайтеся об'єктивно розібратися в причинах створення конфліктної ситуації.

N - Після конфлікту обговоріть з дитиною його причини, визначте неправильні дії дитини, які призвели до конфлікту, спробуйте знайти  можливі способи виходу з  ситуації.

N - Не обговорюйте при дитині проблеми у поведінці,адже в неї може скластися думка, що конфліктів не уникнути, і дитина буде продовжувати провокувати їх.

N - Не завжди варто втручатися у сварки дітей.

N - Пам'ятайте, що підвищення голосу та заборона- неефективні способи подолання агресивності.

N - Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки, не допускайте при дитині спалахів гніву і не вживайте нетолерантних висловів про знайомих людей.

N - Нехай дитина в будь-який  момент часу відчуває, що ви цінуєте та приймаєте її, хай вона бачить, що є  потрібною  і важливою для вас.